Наближалося свято Різдва Христового. В недільній школі старанно готувалися, щоб достойно прославити Ісуса Христа. Сестри вперше мали виконати псалом в супроводі чотирьох гітар та дудочки. Коли керівник ансамблю запитав, хто хоче грати на дудочці, першою відгукнулася Христинка. Вона зі старшим братом Данилом багато років ходила в недільну школу. Обоє вчилися грати на фортепіано. Пізніше, коли організувався гітарний ансамбль, Данило став грати на гітарі, а Христинка з іншими дівчатками співала. Вона була найменшою в групі.
На останній репетиції брат Денис, який відповідав за програму, похвалив Христинку. Дівчинка дуже старалася, багато працювала, і мелодія просто лилася від серця. Данило був здібним хлопцем, понадіявся на себе, дома мало брав гітару до рук – помилявся. Його інструмент часто створював незрозумілі звуки. Це було відчутно всім. Денис пожурив його і попросив допрацювати.
Вдома Христинка розповіла мамі про все, що сталося. Данило розлютився, схопив дудочку, кинув на підлогу, з усієї сили гримнув грубим черевиком. Дудочка хруснула. Ремонту вже не підлягала. Всі знали історію цієї дудочки. Денис був лауреатом конкурсу і цей інструмент йому подарували за зайняте перше місце.
Христинка розплакалася.
- Що я скажу у Церкві? Як подивлюся в очі Денису?
Данило добре вхопив від тата і ще більше розізлився на всіх. Закінчилося тим, що ні сестричка, ні брат не прийшли на свято.
Пройшли роки. Данило одружився і вже має сина. А історія з дудочкою до цього часу озивається болем у його душі. О, якби можна було повернути минуле! Якби можна було стерти з пам’яті цей прикрий поступок!
Слава Богу – вихід є! Єдинородний Божий Син зійшов на багатостраждальну, поневолену дияволом, землю. Родився в бідних яслах, жив серед простих людей і служив їм. Ісус Христос взяв на Себе усі наші гріхи та провини, витерпів покарання за них – помер, тяжко страждаючи замість нас на хресті і в третій день воскрес. Сьогодні Христос праворуч Отця молиться за тих, хто сповідує Його Своїм Спасителем.
Коли ми приходимо до Ісуса Христа з покаянням, то Він прощає і ніколи не згадує. Кров Ісуса Христа очищає кожного віруючого від усякого гріха. А нам потрібно навчитися прощати не тільки інших, але й самих себе.
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 10892 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Теология : Неточное исполнение Божьей воли — это грех - Николай Погребняк Братья и сестры во Христе, мы так же, как царь Иоас, зачастую спешим исполнить Божье слово, не учитывая духовный закон, что неточное или неполное исполнение воли Господа Бога является таким же грехом, как и неисполнение её.
Публицистика : По вере вашей да будет вам - Николай Николаевич Дорогой Господь!
Это я сегодня понимаю, что Ты хранил меня всегда. Ты не дал мне умереть при рождении. Ты не дал мне утонуть, когда я тонул. Ты не дал мне умереть, когда я сам этого хотел. Ты хранил меня даже тогда, когда казалось, хранить меня не за что. Ты давал мне силы тогда, когда жизнь казалась ненужной и бесполезной. Ты хранил меня, как «зеницу ока». Ты спасал меня от выбросов и завалов в шахте. Ты хранил меня от тюрьмы и нищенской сумы. Ты был моим Отцом давно, но я не признавал Тебя. Ты стучался в мое сердце, но я был как глухонемой. Ты окутывал меня своей любовью, но я не понимал ее. Когда не стало моих родителей, Ты заменил их. Ты и сегодня все Тот же любящий Отец, Который ждет Своих блудных сыновей и плачет, когда они умирают без покаяния.
